Медичні статті » Терапія » Вітамінно - мінеральна недостатність


Ми навмисно об'єднали поняття «вітамінна» і «мінеральна» недостатність в заголовку статті, адже, як правило, організм сучасної людини відчуває дефіцит не окремих вітамінів або мінералів, а певних їх поєднань. Найчастіше це поєднання синергічно діючих мікронутрієнтів. Наочний приклад - комплексна недостатність вітамінів В9(Фолієвої кислоти) і В12. Достатнє надходження в організм другого з них - необхідна умова адекватного засвоєння першого. Тому нестача вітаміну В12 може стати причиною дефіциту фолієвої кислоти.

Біологічні функції вітамінів і мінералів

Більшість вітамінів бере участь у метаболізмі в якості коферментів, деякі з них є попередниками гормонів (вітаміни Аі D) або антиоксидантами (вітаміни С і Е). Відповідно, нестача вітамінів обумовлює порушення обмінних процесів, імунної реактивності, зростання і регенерації тканин, репродуктивної функції та ін
Діагностика цих станів, як правило, ускладнена в зв'язку з відсутністю патогномоничной клінічної картини полігіповітамінозу і наявністю у пацієнта патології внутрішніх органів, симптоми якої займають провідне место.Столь ж велике значення для організму людинимінеральних речовин.
Деякі з них вважаються життєво необхідними - ессенціальними. Це в першу чергу такі макроелементи (складові більше 0005% маси тіла), як кальцій, фосфор, калій, хлор, натрій; мікронутрієнти (менше 0005% маси тіла) - залізо, мідь, йод, селен та ін На сьогоднішній день встановлено, що клінічно значущими можна вважати 32 елементи. При вираженому зниженні їх вмісту в організмі розвивається більш-менш характерна клінічнакартина. Серед таких мікроелементів - молібден, марганець, бром та ін
Участь мінеральних речовин (мікро-та макроелементів) в метаболізмі пов'язано з побудовою скелета (кальцій, фосфор), підтримкою осмотичних властивостей (натрій, калій), кровотворення (залізо, мідь). Багато хто з них є активаторами і кофакторами ферментів (магній, мідь, залізо, селен та ін), входять до складу гормонів і т. п. Йод, наприклад, що входить до складу тиреоїдних гормонів, надаєанаболічний ефект, стимулює ріст і формування органів і тканин.
Виконувати свої специфічні функції вітаміни і мінеральні речовини можуть тільки за умови їх нормального засвоєння, перенесення в тканині, подальшого переходу в активну або неактивний стан і виведення з організму. При цьому синергізм або антагонізм взаємодії деяких мікронутрієнтів може проявлятися на стадії метаболізму.
Так, аскорбінова кислота сприяєперетворенню фолієвої кислоти в активні коферментних форми і відновленню окисленої форми токоферолу[1], А вітамін D необхідний для адекватного засвоєння та утилізації кальцію[2]. Відомо багато фактів, що свідчать і про антагонізм мікронутрієнтів, наприклад нікотинова і аскорбінова кислоти руйнують вітамін В12[3].
Причини дефіциту вітамінів і мінералів Недолік мікронутрієнтів при звичайному харчуванні розвивається практично неминуче. Причин цього кілька. Основна полягає в тому, що потреба в мікронутрієнтів еволюційно сформ

іровать в умовах, коли людина в день витрачав (і споживав) 5000 ккал, а зараз наші енергетичні витрати в середньому складають2500 ккал - споживаючи в 2 рази менше їжі, ми недобираємо половину необхідної кількості мікронутрієнтів. Положення посилюють: шкідливі звички (курцям потрібно додатково 35 мг вітаміну С); недосконалість харчових технологій (втрата 80-90% вітамінів групи В на шляху від зерна до хліба); забруднення довкілля (підвищена витрата вітамінів-антиоксидантів); геохімічні особливості (низький вміст йоду у воді).
Ряд захворювань внутрішніх органів приводитьдо зниження вмісту вітамінів в організмі: при хворобі Аддісона-Бірмера, анацидного гастриті, дифілоботріозі, специфічної мальабсорбції порушується абсорбція вітаміну В12. Ентерит, що супроводжується синдромом мальабсорбції навіть на ранніх стадіях здатний привести до вираженого зниження вмісту в організмі вітаміну В6.
Тривалий прийом деяких лікарських препаратів може стати причиною дефіциту в організмі ряду вітамінів. Прийом естрогенсодержащихконтрацептивів може викликати недолік піридоксину. Зниження рівня останнього в організмі також відзначається при тривалому застосуванні деяких антибіотиків, сульфаніламідів, фтивазид, ізоніазиду, циклосерину.
За даними літератури, в найбільшій мірі на зниження показників здоров'я нації в даний час надає вплив дефіцит вітамінів А, С, Е, В1 В2 фолієвої кислоти та мінеральних речовин: кальцію, заліза, йоду, селену[4]. У зв'язку з тим, що органиохорони здоров'я в даний час практично позбавлені можливості широко обстежити населення на предмет виявлення рівня вмісту вітамінів і мікроелементів у різних регіонах, можна зробити висновок, що дана проблема стоїть набагато гостріше, ніж це може здатися на перший взгляд.В нинішніх умовах мова йде навіть не про необхідність профілактики дефіциту, а про лікування полігіповітамінозу, що сполучається з полігіпомікроелементозом. При цьому повсюдного і регулярного (незалежно відсезону) прийому ВІТАМІНЕРАЛЬНА препаратів немає альтернативи. У цьому зв'язку важливо, щоб при створенні препаратів враховувався комплексний характер дефіциту вітамінів і мінералів.
Взаємодії мікронутрієнтів

Біохімічні та фізіологічні функції ряду есенціальних мікронутрієнтів до теперішнього часу досить добре вивчені. Дослідження продемонстрували, зокрема, наявність зв'язків в метаболічних шляхах багатьох вітамінів і мінералів і привели вчених до висновку про їх взаємодію.
Це перспективний з наукової та практичної точки зору напрям досліджень ще далеко невичерпано, проте результати деяких з них вже стали загальновизнаними і використовуються при розробці та створенні вітамінних препаратів. Найбільш повні огляди результатів таких досліджень представлені в недавно опублікованих статтях[5, 6].
Сучасною наукою доведено більше 20 фактів взаємодії вітамінів і мінералів, як позитивних (синергізм), так і негативних (антагонізм). Синергізм мікронутрієнтів вперше стали враховувати в лікувальних вітаміннихпрепаратах спрямованої дії, наприклад, для лікування остеопорозу (кальцій і вітамін D), в антиоксидантних комплексах (вітаміни А і С) і т. п.
У профілактичних полівітамінних препаратах, що містять повний набір вітамінів і есенціальних мікроелементів, тобто складаються з десятків компонентів, потрібно враховувати і антагоністичні взаємодії. Особливо багато конкурентних або антагоністичних взаємодій відомо щодо мінералів. Наприклад, лікувальніантианемічні залізовмісні кошти не рекомендується поєднувати з препаратами, що містять кальцій. З цієї ж причини їх не слід запивати молоком[7].
Облік подібних рекомендацій необхідний і при розробці складів полівітамінних комплексів, призначених для профілактичного прийому в групах ризику, так як доведено, що засвоєння заліза з полівітаміни може знизитися вдвічі, якщо до складу того ж препарату включений кальцій. На жаль, дуже частожінкам дітородного віку рекомендують такі полівітаміни саме для заповнення втрат заліза.
Практичним результатом наукових досліджень, присвячених взаємодії вітамінів і мінералів, стало розділення добової дози необхідних організму компонентів. Так, речовини-антагоністи включаються в різні таблетки, а синергісти об'єднуються в одній. Роздільний прийом таблеток з інтервалом кілька годин виключає можливість антагоністичної взаємодії влікарській формі під час зберігання, на етапі вивільнення діючого початку з таблетки, в процесі всмоктування, розподілу та виведення з організма.Подобний підхід до розробки профілактичних комплексів вітамінів і мінералів дозволяє врахувати всі відомі сьогодні взаємозв'язку між мікронутрієнтів: в процесі виробництва і зберігання, при засвоєнні в травному тракті, при включенні в обмінні процеси організму - і отримати максимально можливий клінічний ефект від застосуваннятаких препаратів.
Вітамінна профілактика
Значення взаємодій між інгредієнтами полівітамінних препаратів дослідники до кінця усвідомили відносно недавно. Але цей новий підхід вже успішно реалізується виробниками, які прагнуть до створення найбільш раціональних вітамінно-мінеральних комплексів.

Широка вітамінна профілактика - результат розвитку науки про вітаміни. Цей напрямок бурхливо розвивалося в ХХ ст. і принесло дослідникам чотири нобелівські премії. У 1920 р. були відомі тільки два вітаміну: А і В (під вітаміном В малися на увазі водорозчиннівітаміни). У 1955 р. була встановлена структура останнього із загальновизнаних нині вітамінів - В12 а виробництво його почалося тільки в 1973 р..
Таким чином, широке застосування вітамінних комплексів почалося тільки в останній чверті ХХ ст. В даний час, за даними дослідницької компанії «Комкон-Фарма», вітаміни приймають 30 млн жителів Росії (20% населення). На превеликий жаль, число споживачів вітамінів не збільшується вже декілька років. Тільки третинуз цих 30 млн людей використовує для профілактики повноцінні комплекси вітамінів і мінералів, решта продовжують приймати або монопрепаратів (вітамін С), або дешеві незбалансовані комплекси, причому прийом вітамінів обмежується лише холодним порою року.
В сучасних умовах, коли дефіцит мікронутрієнтів носить характер поєднаної недостатності, виявляється практично у всіх групах населення та регіонах і істотно не слабшає в літній період,ефективність такої профілактики близька до нуля. Зрозуміло, що основна причина використання застарілих препаратів - економічна, але більшу роль відіграє і обізнаність як фахівців, так і пацієнтів. Для багатьох людей «вітамін» і «вітамін С» свого роду синоніми. Деякі до сих пір вважають, що, з'ївши за літо кілька кілограмів фруктів з власного саду, можна «зарядитися» вітамінами на кілька місяців.
Такі стереотипи ламати дуже важко. За данимикомпанії «Комкон-Фарма», число споживачів повноцінних комплексів вітамінів і мінералів зростає приблизно на 1 млн осіб на рік. При збереженні нинішніх тенденцій лише через 20 років застарілі препарати будуть витіснені з ринку.
Сучасні полівітамінні препарати

Сучасні комплекси містять зазвичай всі 13 загальновизнаних вітамінів і основні мікроелементи в дозуваннях, що забезпечують фізіологічні потреби. Влітку цього року введено в дію документ «Рекомендовані рівні споживання харчових і біологічно активних речовин»[8]. У цих методичних рекомендаціях крімадекватних рівнів споживання вітамінів і мінералів встановлюються верхні допустимі рівні споживання.
Відповідно до вищезазначених рекомендацій, для всіх мікронутрієнтів верхні допустимі рівні в кілька разів перевищують адекватні рівні споживання. Це означає, що ймовірність передозування при використанні сучасних комплексних препаратів тривалий час вкрай низька. Таким чином, розвінчується міф, в який до цих пір вірили навіть деякілікарі, про небезпеку гіпервітамінозів при прийомі полівітамінів на тлі нібито достатнього надходження есенціальних мікронутрієнтів з їжею.
За даними численних досліджень, в ході яких проводилися тривалі спостереження за людьми, які брали вітаміни і мінерали в лікувальних дозах, несприятливих клінічних ефектів при цьому не наблюдалось.Настало час перейти від обговорення причин та наслідків гіповітамінозів до проблеми раціонального вибору найбільшефективних препаратів, які враховують комплексний характер дефіциту вітамінів і мінералів для даного регіону.
Перевага, безсумнівно, слід віддавати засобам, які створені з урахуванням взаємодії компонентів і складаються з декількох таблеток, не містять антагоністичних пар мікронутрієнтів. Мікронутрієнти, що утворюють синергічна комбінації, повинні при цьому перебувати в одній таблетці і, отже, поступати в організм одночасно. Такий принципзабезпечує адекватне засвоєння і максимальну активність всіх біологічно активних компонентів препарату.
Більш того, при використанні такого підходу знижується вірогідність розвитку і ступінь вираженості прояву деяких реакцій «алергічного типу» (індивідуальної нестерпності). Маються на увазі такі реакції, які яскравіше проявляються при одночасному надходженні в організм двох певних мікронутрієнтів, ніж у випадку їх роздільного прийому[9]. Щеодним способом боротьби з можливими несприятливими реакціями є використання менш «небезпечних» в цьому відношенні форм вітамінів (наприклад, нікотинаміду, а не нікотинової кислоти)[10].
Синтетичні вітаміни, що входять до складу вітамінних препаратів, за своєю хімічною структурою повністю ідентичні природним аналогам, що входять до складу харчових продуктів. При цьому синтетичні аналоги не тільки не поступаються природним в ефективності фізіологічноговпливу на організм (що доведено численними дослідженнями), але і мають ряд переваг. Завдяки високому ступеню очищення та використанню сучасних технологій у виробництві вони менш аллергогенни. Поруч дослідників доведено, що біодоступність синтетичних аналогів вітаміну Е значно вище[11].
Фармакоекономічні аспекти вітамінотерапії

Оскільки, як ми вже говорили, нинішня популярність малоефективних профілактичних засобів пояснюється в основному економічними причинами, слід сказати кілька слів про доданків ціни і якості полівітамінів.
Сьогодні на ринку представлено кілька великих західних хіміко-фармацевтичних компаній, які при великих обсягах випуску можуть забезпечити виробників полівітамінів високоякісними інгредієнтами за досить низькою ціною. Більшість вітчизняних та імпортних виробників полівітамінів використовують саме ці субстанції.
При цьому в ціні препаратів вартість активних субстанцій становить лише 5-10% і ніхто з серйозних виробників не намагається економити, вносячи в полівітаміни дешеві і менш якісні субстанції. Більшість стоять на аптечних полицях полівітамінів по складу і якості компонентів однакові. Розкид же в цінах пояснюється різницею у витратах на виробництво, упаковку, рекламу, дистрибуцію.
Істотними для споживача перевагами (більш вираженою ефективністю, меншою вірогідністю розвитку небажаних реакцій) відрізняються лише найсучасніші комплексні препарати, при створенні яких виробники враховували принцип взаємодії компонентів. Засвоюваність деяких вітамінів і мінералів з «однотаблеточних» препаратів на 30-50% нижче, ніж з комплексів, представлених кількома препаративних формах. Не менш важливо і те, що втрати активності при об'єднанні всіх компонентів в одній таблетці неоднакові для різних мікронутрієнтів і важко передбачувані.
Спроби вирішити проблему, просто розділивши добову дозу на декілька прийомів (однакові за складом таблетки зі зменшеним вмістом всіх компонентів) або приймаючи вітаміни окремо від мінералів (одна таблетка з вітамінами, а інша - з мінералами), неспроможні. У першому випадку взаємодія компонентів не враховується зовсім, а в другому - не беруться до уваги всі антагоністичні пари типу вітамін-вітамін і мінерал-мінерал.
Як вже говорилося вище, особливо багато антагоністичних взаємодій виявлено відносно мінералів, що пояснюється наявністю для деяких з них загальних транспортних механізмів і, відповідно, конкуренцією за засвоєння. Відмінною рисою оптимізованих по засвоєнню та активності вітамінно-мінеральних комплексів є використання принципу сполучуваності компонентів - об'єднання в кожній таблетці комплексу тільки «дружніх» вітамінів і мінералів, при цьому антагоністи виявляються в різних таблетках.
П

роизводства таких вітамінно-мінеральних комплексів, що складаються з декількох препаративних форм з ретельно підібраними складами, природно, є технологічно більш складним і обходиться дорожче, порівняно з традиційними полівітамінами, в яких всі інгредієнти зібрані в одну таблетку.
Проте на російському ринку такі препарати вже з'явилися. Причому вітчизняні і недорогі. Їх склад відповідає встановленим в Росії нормам, що забезпечує фізіологічні потреби організму, а ефективність визначається не тільки високою якістю компонентів (вітамінів і мінералів), але і досягається завдяки врахуванню їх взаємодій.

 
Джерело інформації:
http://www.osp.ru


...


1 (0,00276)